Пам'ятний знак на місці форсування Дністра воїнами Радянської армії. Встановленний у 70-х рр. Пам'ятка являє собою обеліск із суцільної брили вапняку неправильної форми не невисокому квадратному постаменті. До центральної частини постаменту пркріплено табличку з написом.
Пам'ятник Т.Г.Шевченкові, у центрі села. Встановлений у 1991 р. з нагоди 130- річниці смерті поета на кошти дубівецької громади та діаспори. Являє собою бронзову фігуру поета на повний зріст.
Пам'ятний знак на місці повстанської криївки, на горі, що височить над селом. Встановлений у 1995 р.для увіковічнення пам'яті п'ятьох вояків УПА, які в січні 1950 р.., щоб не потрапити в руки енкаведистів, позбавили себе життя. На місці загибелі встановленно березовий хрест. Також на цьому місці було відбудовано і освячено криївку УПА.
Символічна могила на честь дубівчан- вояків УСС, УГА, і ЧУГА, у північній частині села. Висипанна у 1990 р. Являє собою земляний насип у вигляді двоступінчатої зрізанної піраміди, увінчанної металевим хрестом.
Блокгаузи оборони залізничного мосту, через р. Дністер. Побудований в 1866 р. і реконструйований у 30-рр. ХХ століття польською владою і використовувався до останніх років існування СРСР. На території сучасної України аналогів подібних споруд немає. Блокгаузи є цінними зразками фортифікаційного будівництва і мають велику історико - архітектурну цінність.Будинок ochronki і проведення Сестер Милосердя Святого Вікентія і Паулу не збереглися.
Це був будинок філій з Маріямполя, де сестри вели навчання для дітей. Початки садиби в Дубівцях походить з 1831 року, коли Schultzów Паскуа записала на користь монастиря в Maріямполі фільварки в Дубівцях і Деговій. Крім навчання сестри вели господарство, для допоміжного будинку чернецтва в Maріямполі. Під час атаки Російських війск в 1920-х рр. в літописі монастиря записано: „вони забрали шість коней, чотири морських свинок, сто штук домашньої птиці, зерно, автомобілі, і навіть всі кухонні приналежності”.
Розплідник Дубівцях був знищений під час війни, а сестри виїхали до Маріямполя.. Після війни в монастирі була школа. У наступні роки будівлю було розібрано. До 90-х років XX століття знаходився тут колгосп, який також був повністю зруйнований.
